Коротконогі гончі були відомі в Німеччині із часів середніх століть, особливо на заході Німеччини в областях Вестфалія і Зауерленд. Всі коротконогі бракки були отримані від великих і середніх гончих, коли виникла необхідність у більш повільних собаках, за якими мисливець міг іти пішки.

Вестфальський таксоподібний бракк уперше був описаний кінологами Людвігом Бекманном і Отто Грашей в 1886 році. У Німеччині цей собака був визнаний в 1935 році.

Цього бракка використовують для полювання на зайця або лисицю, крім того він може полювати навіть на кабана. Цей собака може працювати по кров'яному сліду, бракк азартний і володіє гострим чуттям. Злісний до звіра, але не забуває про власну безпеку.

Зараз вестфальський таксоподібний бракк практично не відомий за межами Німеччини, та й у себе на батьківщині його зустрінеш не часто. Дуже схожа на вестфальського бракка шведська коротконога гонча древер, більш поширена і популярна.

Таксоподібний бракк прив'язаний до господаря, легко вживається з будь-якими тваринами, добрий і терпимий до дітей. Це чудовий сімейний собака, пильний і невибагливий.