Великий швейцарський зенненхунд був тягловим собакою в торговців, пастухом у м'ясників і двірською сторожовою у селян. Його часто можна було побачити з мандрівниками, тому що їм потрібно було перевозити по країні навантажений візок, а собака таких розмірів цілком підходила для цієї роботи.

У собак цього різновиду коротка шерсть, що теж дуже зручно і практично. За нею легко доглядати, вона швидко висихає і з нею не гаряче в теплу погоду. Потім як сторожів прагнули саме чорних собак.

Коли торговцеві доводилося на час залишати візок без догляду, то хвилюватися не потрібно, якщо в нього був упряжений собака. Злодіям і розбійникам - мисливцям за гаманцями - вона вже своїми розмірами вселяла страх.

Імовірно, великий швейцарський зенненхунд і не був би виділений в окрему породу, якби в кінці 19 століття Швейцарське кінологічне Товариство, засноване в 1883 році, не зайнялося селекцією бернських зенненхундів. Це пов'язано з тим, що до цього періоду подібність із бернардинцем була дуже велика.

Подібність була можливою завдяки тому, що обидва ці селянські собаки були родом з одного великого району. Але селекціонери відбирали тільки рудо-білих собак як бернардинців. Сьогодні подібність уже менша, тому що відразу після виділення Бернардинця в окрему породу селекція взяла зовсім інший курс - заводчики стали відбирати більших, грубих собак з великими головами.

Франц Шертенляйб, заводчик бернських зенненхундів, відкрив "короткошерстого бернського зенненхунда" і в 1908 році привіз його на виставку в Лангенталь. Професор Хайм побачив у цьому собаці новий різновид породи. Він був упевнений, що це інша порода, і дав їй назву - великий швейцарський зенненхунд.

Розведення великих швейцарців починалося досить повільними темпами, тому що у фахівців було мало матеріалу для роботи - таких собак було не так легко знайти. Так аж до 1936 року ще приводили знайдених де-небудь собак і записували їх як представників породи. Причому мова ще йшла про короткошерстого бернського зенненхунда, тому що серед щенят одного приплоду були і короткошерсті, і собаки з довгою шерстю.

Починаючи з 1912 року розведення у Швейцарії було під контролем "Клубу Великих Швейцарських Зенненхундів". До 1922 року в книгу родоводів заносилося не більше одинадцяти собак. Селекція мала дуже маленьку базу, що приводило до широкого використання інбридингу. Тому в 1956 році було зроблене схрещування з бернським зенненхундом. У результаті спарювання кобеля бернця з сукою великого швейцарця на світ з'явилися шість короткошерстих щенят з гарними кольорами і правильним забарвленням.

Під час Другої Світової війни швейцарська армія використовувала собак як тяглових тварин. Для виконання таких завдань особливо добре підходили саме Великі Швейцарські Зенненхунди. Так ці собаки майже самостійно, без провідника приносили на фронт у сумках, прив'язаних до спини, амуніцію і продовольство.

Великий швейцарський зенненхунд - це дуже розумна і упевнена в собі собака. Психічно врівноважена і спокійна. Кинувши один погляд на собаку, можна відразу зрозуміти - перед Вами шляхетний і мужній пес! Вони довго дорослішають. Зовні собака може виглядати вже дуже великою і ставною, але в душі поки ще залишається буйною і задерикуватою дитиною.

Великий швейцарський зенненхунд може проявляти впертість. Якщо він кудись не хоче йти або йому щось набридло, він може сісти або розлягтися - і тоді вже нічого не допоможе. При цьому не подіє ні принада, ні умовляння. Змусити його рухатися далі може енергійне слово. До такої поведінки вихованця із самого початку варто ставитися з терпінням і розумінням.

Великий швейцарський зенненхунд дуже гарний охоронець, йому повністю можна довірити територію і будинок, і не боятися, що хтось під час Вашої відсутності зазіхне на Ваше майно. Він з гавкотом зустрічає гостей, з гавкотом супроводжує їх до дверей будинку, а потім теж зберігає дистанцію.

Так своїм грізним голосом великий швейцарець завойовує певний авторитет. Як тільки до гостя підходить хтось із близьких, то він відразу починає дружелюбно вітати відвідувача.

Варто пам'ятати, що, як і бернський зенненхунд, швейцарець - це в першу чергу сімейний собака, що постійно повинен контактувати з усіма членами сім'ї. Для вольєрного утримання вони не підходять!