Як самостійна порода східносибірська лайка ще не сформована. Сьогодні це скоріше група робочих собак, що живуть у Східному Сибірі. Формування породи велося на основі так званої амурської лайки, що живе в Приамур'ї, деяких районах Середнього й Східного Сибіру.

Крім того, у розведенні брали участь мисливські і їздові собаки східносибрської тайгової зони. Спірним є припущення про те, що до лайок підмішували вовків, але це оспорюється вченими.

Східносибірська лайка належить до групи російських мисливських лайок, у яку крім неї входять також російсько-европейска лайка і західносибірська лайка.

Східносибірську лайку використовують для полювання на ведмедя, лося, оленя й кабана. Лайка працює по сліду або запаху без гавкоту й самостійно знаходить здобич. Коли лайка наздоганяє звіра, вона гавканням втримує звіра на місці до приходу мисливця.

Це міцно складена собака, витривала й невимоглива, самостійна, рухлива й спритна. Вона невибаглива до їжі й умов проживання. Вона легко переносить жару й холод, практично не вимагає догляду, прив'язана до господаря й може бути приємним домашнім собакою. У східносибрської лайки тонкий нюх і слух, надзвичайно гострий зір. Ця порода відома менше від інших порід російських лайок.