Східноєвропейська вівчарка була виведена в 50-х роках двадцятого сторіччя на основі німецьких вівчарок, завезених у країну після закінчення Другої світової війни.

У підсумку цілеспрямованого розведення одержали універсального собаку, який використовувався для військової і армійської служби. Крім того, східноєвропейську вівчарку використовували як захисно-вартового, сторожового й рятувального собаку, і навіть як собаку поводиря.

Ця порода собак зараз перебуває в тіні слави німецької вівчарки, тому східноєвропейська вівчарка досить рідкісна порода навіть у країнах пострадянського простору, а за їх межами й зовсім практично невідома.

Східноєвропейка більша і потужніша собака, ніж її німецька родичка. Вона була виведена для службової роботи і у першу чергу залишається робочою, а не виставочною собакою. Вона добре пристосована до перепадів температури, нормально переносить жару і не чутлива до холоду.

Це відданий компаньйон і першокласний захисник, це уважний і пильний собака, він повністю передбачуваний, справедливий й шляхетний. Східноєвропейська вівчарка завжди врівноважена, не агресивна без причини, підозріла і насторожена. Вона нікому не дасть проникнути на свою територію і, тим більше, скривдити її сім'ю.

Цей собака легко дресирується, вимагає послідовного строгого виховання без брутальності й наполегливості, все схоплює на льоту, прагне подобатися господареві. Подовжена тверда шерсть не вимагає кваліфікованого догляду. Шерсть іноді потрібно чистити щіткою або гребінцем, під час линьки ретельно вичісувати підшерстя.