Мальтез або мальтезе є однією з найстарших порід собак, яка чітко просліковується протягом сторіччя. Краса і прекрасний характер цих собак оспівувався ще з дохристиянських часів художниками та поетами.

Фігурка Мальтеза, яка як припускають була іграшкою дитини, була знайдена в розкопках, що відносяться до 8 тисячоліття до нашої ери. Було просто припустити, що буде легко встановити походження такої найстаршої породи. Але це не так. Раніше називали їх Melitaie; ця назва була дана древніми римлянами і греками.

Назва походила від більш ранньої назви острова Мальта - острова Мелітія. Все ж Страбон відзначає «На острові Сицилія є місто з назвою – Мелетія, звідки привозили багато гарних собачок, названих мелітійськими собачками.

Проте в цей час Мальта була процвітаючим, торгівельним островом і вважалася високо розвиненою, цивілізованою країною. Багато письменників стародавності не шкодували епітетів, справедливо вихваляючи Мальту і її мешканців за високий рівень розвитку цивілізації. Там жили і крихітні мальтези.

Ці чарівні, білосніжні собачки часто підносилися як дипломатичні подарунки королівським дворам нарівні з рідкісними тканинами й дорогоцінними каменями.
Індстон у своїй книзі «Собака», виданій в 1872 році, пише: «Мальтезе, ймовірно, були домашніми улюбленцями набагато раніше, ніж будь-які інші породи. Немає сумнівів, що мальтезе були фаворитами дам у Древній Греції, і вивозилися греками як предмети розкоші. Я сам бачив дуже гарні зображення голови однієї із цих невеликих собачок, вирізані на рукояті кинджалів або ножів «умілою рукою часів Грецької Імперії».

У графстві Хертфордшир у м. Трінге в Зоологічному музеї виставлені опудала двох прекрасно збережених мальтезе і, що найцікавіше, підпис під експонатами говорить: «Мальтезе використовувалися при розведенні пікінесів у Китаї». На жаль, імена собак невідомі, відомо лише, що одна з них «Кобель. Переможець-призер 1901 року» і інша «Сука. Власниця титулу Міс Велс».

Між Китаєм, Філіппінами і Заходом з п'ятого століття н.е. процвітала торгівля, у якій мальтези, поза всякими сумнівами, зіграли свою роль, тому що ці собаки були гордою приналежністю дам королівських дворів.

Трохи пізніше дворянство і знать в Європі стала насолоджуватися ними як кімнатними собачками, які створюють комфорт. Королева Шотландії Марія Стюарт одержала своїх мальтезе з Франції, де, як було сказано, були найкращі собаки в цей період. Є численні свідчення, що собачка саме цієї породи була виявлена під її спідницею після того, як королева була обезголовлена, і це безперечно викликало інтерес до породи.

Королева Англії - Вікторія була відома своєю любов'ю до собак. У неї був прекрасний мальтез на ім’я Чико. В 1841 році капітан Lukey привіз у дарунок її величності ще двох собачок з Філіпін. Це плавання зайняло кілька місяців і, коли вони прибули в Шотландію, поплутаний вигляд їхньої шерсті здавалося робив подарунок неможливим.

Проте собачки Психея і Купідон (так їх назвали) залишилися в брата капітана, який займався розведенням маститів, і надалі заклали основу поголів'я мальтезе в Англії, так що вони зовсім не були загублені для розведення. C. Wimhurst у своїй книзі «Повна книга про кімнатно-декоративних собак» (1965 рік) говорячи про мальтезів, стверджує, що хоча порода потрапила в Англію в період правління Генріха VIII, він вважає, що це було вторинне завезення. Він висунув гіпотезу, що порода вже була популярна в Древньому Римі, коли Цезар прийшов в Британію. Офіцери, командуючі легіонами, могли привезти з собою своїх дружин і ті навряд чи залишили своїх улюблених собачок у Римі.

Цих собачок могли розводити і їхня чисельність могла бути висока, і не всіх їх взяли назад у Рим. Частину собак залишили, оскільки вони були неподалік родинного розведення. Більшість собак швидко загинули або потихеньку дожили до природної смерті.

На щастя порода пустила коріння в Англії на початку 1800-х, що ми бачимо на англійських картинах. В 1839 році мати королеви Вікторії – графиня Кентська найняла сера Едвіна Ландзира намалювати портрет її маленької собачки Квіз. На цій картині Квіз був зображений, затишно влаштувавшись на масивній голові н’юфаундленда.

Пізніше, близько 1851 року, графиня ще раз замовила пастельний портрет своєї мальтезе Ламбкін і копії цієї чудової роботи розкуповуються дотепер. Ці портрети наочно ілюструють на скільки мало порода змінилася з тих часів.
В 1859 році відбулася перша виставка собак в Англії. Міс Гібс виставила свою малюсіньку суку по кличці Психея, віддаленого нащадка тих самих двох собак привезених капітаном Люкі в 1841 році.

По всіх свідченнях це була дійсно чудова, маленька собачка, описана автором під псевдонімом Стоунхендж наступними словами: «У свої 20 місяців вона білосніжна, важить 3 і 3/4 фунти, довжина шерсті від плеча 15 дюймів. Коли вона йде здається, що котиться живий шовк, а її хвіст закинутий на спину красиво виляє».