Мала швейцарська люцернська гонча - прямий родич люцернської гончої, практично ідентичний собака, що відрізняється лише короткими ногами.

Цих маленьких гончих використовували для полювання на дрібну дичину - зайця, борсука, лисицю, сарну, козулю і навіть на птаха. Завдяки потребі в гончих меншого розміру і з'явилося кілька різновидів малих швейцарських гончих.
Для одержання низькорослих собак звичайних гончих схрещували з таксами, фокстер'єрами і таксоподібним браком. У результаті подібного схрещування вийшов собака, який мало скидався на гончу.

Шанувальники стародавніх гончих порід хотіли одержати не помісь, а правдивого мисливського собаку в типі гончої, намагаючись навіть зберегти типові забарвлення.

У підсумку схрестили французьких гончих з бассетами і одержали кілька різновидів малих швейцарських гончих - малу люцернську, малу юрськую, малу бернську і малу швіцьку.

Зараз кожна з малих гончих не користується популярністю - ці собаки нечисленні і утримуються тільки для роботи. Кілька особин вивезені за межі Швейцарії і з успіхом виставляються на виставках.

Це витривалі і сильні собаки, самостійні, стійкі проти всіляких хвороб і невибагливі до умов утримання.