Походження левової собаки дуже заплутане, цілком можливо, її родичами є барбет, мальтез, фален і папільон.

Картини 15 століття зображували дворянську знать із маленькими собачками, підстриженими під лева - голим тілом і довгою шерстю на голові, вухах, шиї, плечах і кінчику хвоста.

В 17 столітті, коли вищий світ переживав хвилю скаженої популярності маленьких кишенькових собачок і в кожної дами були свій звірок на руках, левині собачки були досить численні.

Крім левових собачок у ці ж часи величезною популярністю користувалися фалени і папільони, болонки і пуделі. Картина "Собака пані де Помпадур" показує біло-чорного собаку, що більше схожа на левову собачку, ніж на пуделя.

Картина "Собака і кішка" Жана-Батисту Юе представляє двоколірного собаку з довгою шовковистою шерстю, що не властива пуделям.

Безсумнівно, левова собачка відноситься до бішонів, хоча по класифікації FCI перебуває у власній підгрупі. У левової собачки шовковиста довга шерсть, яка вимагає чималого догляду.

Зараз мала левова собачка практично невідома і відносно нечисленна. Проте шанувальники породи з ретельністю і старанністю займаються селекцією і розмноженням цих собак. Це невибагливі і відважні декоративні собачки, безумно віддані господареві, дуже розумні і легко навчаються.