Багато дослідників відзначають неймовірну подібність турецького вівчарського собаки карса із кавказькою вівчаркою. Незважаючи на величезну популярність у себе на батьківщині, цей пес дотепер не визнаний офіційно і навіть немає єдиного стандарту цієї породи.

Найближчими родичами карса є турецькі вівчарські собаки: анатолійський карабаш, кангальский карабаш і акбаш.

У Туреччині ці собаки пасуть овець і захищають череди від хижаків. Карс навіть не має потреби в допомозі пастуха - він цілком самостійно впорається з величезною чередою. Ніщо не зможе відволікти карса від його роботи - він не відійде від череди ні на хвилину і не переключить свою увагу на що-небудь інше. Карс справляє враження мудрого і доброго вихователя, неймовірно спокійного і розумного.

Зараз карса можна зустріти не тільки в Туреччині, оскільки усе більше собак вивозиться в Європу і США. Карс не підійде новачкам в утриманні собак, йому потрібна тверда рука і наполегливе виховання.

Для утримання у квартирі цей кошлатий велетень не підходить. Йому потрібен величезний простір для життя, він буде комфортно себе почувати, живучи під відкритим небом.

Це сміливий, гордий і пильний собака, покритий густою пухнастою шерстю. Догляд за шерстю не простий: карсу потрібне регулярне чищення щіткою, а під час линьки ґрунтовне вичісування підшерстя.