Кангальский карабаш належить до групи турецьких вівчарських собак, куди входять також анатолійський карабаш, акбаш і карс. Всі чотири породи збереглися в чистому вигляді на території Туреччини, де їх розводять в основному пастухи.

Деякі експерти стверджують, що всі турецькі вівчарські собаки будуть об'єднані в одну породу - анатолійську вівчарку, але шанувальники кожної окремої породи проти такого "злиття".

Кангал - древній вівчарський охоронний собака. Порода названа на честь району Кангал в області Сиваша в центральній Туреччині, звідки вона і походить. Зараз цю собаку розводять селяни і пастухи, які пишаються здібністю своїх собак охороняти череди від таких хижаків як вовк, шакал і навіть ведмідь. Кангал зберігся практично в чистому вигляді, завдяки ізоляції в області Сиваша.

Туреччина розглядає кангала як національне надбання. Турецький уряд управляє розмноженням щенят у розплідниках, де розводяться кангали, і ретельно підтримує родовід кожного собаки.

Ця єдина порода із всіх турецьких порід, визнана в себе на батьківщині офіційно. Інші породи обділені увагою турецького уряду і Туреччина навіть не прагне розробити їхній стандарт, не говорячи вже про офіційне визнання.

Кангал зображений на турецьких монетах і поштових марках. Це справжній національний скарб. Справжні турецькі собаки насамперед пастухи, а не собаки виставочного рангу.

В 1985 році американці Девід і Джудіт Нельсони, які вивчали турецьких собак, імпортували першого кангала в США. У цьому ж році про кангала повідомили в європейській і американській літературі, і популярність кангала стала стрімко зростати.

Цей собака і наступні особини, привезені з Туреччини, забезпечили фундамент для розведення кангальського карабаша в Сполучених Штатах. Зараз вивіз кангала з Туреччини заборонений, тому що порода є національним надбанням.

Американський клуб кангальського карабаша продовжує працювати дотепер, і для аматорів породи дуже важливі імпортовані особини з Туреччини, оскільки вони здатні освіжити кров собак американського розведення.

Кангал - насамперед вівчарський собака і має характер, типовий для таких собак - у нього явно виражений територіальний інстинкт, він самостійний, сильний, швидко бігає, надзвичайно хоробрий і не барячись стане на захист господаря в небезпечній ситуації. Кангал завжди обережний і пильний, недовірливий до незнайомців, але не агресивний у мирній ситуації.

Кангал не створений для життя в закритому приміщенні. Він не підійде міському жителеві, оскільки любить необмежену волю і можливість побігати. Якщо кангал живе у квартирі, то йому обов'язково потрібні тривалі прогулянки і фізичні навантаження. З раннього віку кангала потрібно привчати до товариства. У жодному разі не припиняйте спілкування з іншими собаками і людьми, інакше кангал виросте агресивним і некерованим.

Це ідеальний охоронець для заміського будинку, який комфортно буде почувати себе під відкритим небом. Єдина умова для утримання кангала як охоронця - надійне огородження.

Кангал не чутливий до погодніх умов, невибагливий і легкий у догляді. Два рази в рік під час линьки підшерстя має потребу в повному вичісуванні.