За деякими відомостями, серед тер'єрів XV-XVI століть зустрічалися особини, що віддалено нагадували сучасних фокстер'єрів, однак вважати їх родоначальниками породи немає підстав, тим більше, що їх було небагато. Ближче до XVIII століття з'явилися окремі представники, які вже мали певні риси подібності із сучасними фокстер'єрами.

До цього часу позначилися два різновиди тер'єрів - гладкошерстий й жорсткошерстний. До 60-х років XIX століття обидва різновиди велися спільно, і лише пізніше їх почали розділяти. Гладкошерстий різновид еволюціонував все-таки значно швидше.

Виділення гладкошерстого фокстер'єра із групи тер'єрів взагалі відбулося, очевидно, не раніше кінця XVIII початку XIX століття. Перша виставка собак в Англії проводилася в 1859 році. Але тільки в 1886 році відбулася перша окрема виставка тер'єрів, де було експоновано 125 гладкошерстих й 50 жорсткошерстних фокстер'єрів.

Для багатьох країн, як і для Англії було характерно, що на початку, мисливськими норними собаками визнавалися тільки гладкі фокси, а жорсткошерстні - тільки в якості собак-компаньйонів, а то і зовсім декоративної породи.

На початку 80-х років 19-го століття починає активізуватися вивіз фокстер'єрів в інші країни. Імпортерами виступали головним чином Німеччина й Австрія, а потім уже до породи зародився підвищений інтерес й в інших країнах.
Знавці фокстер'єрів зазнають гордості від сталості й незмінності стандарту і ця гордість виправдана. Фокстер'єр як порода є досконалістю. Ми знаємо це. Його розмір і форма досконалі для будь-якого навколишнього середовища.
Кожен, хто намагався тримати великого собаку у квартирі або маленьких мебльованих кімнатах, повинен визнати, що має деякі незручності. Зовсім не те з «королем компаньйонів» - фоксом.

Цей маленький мисливець, «лісовий бурлака» прекрасно почуває себе скрізь, він захоплений і не створює ніяких проблем. Ті джентльмени, які вивели цю породу в ХХ столітті, уже знали, що їм вдалося створити «досконалого собаку».

Справді міцний, розумний, гарний собака без проблем зі здоров'ям, приємний оку у своїй гармонії. Стандарт фокстер'єра повинен бути висічений у камені, а потім потрібно викинути всі молотки й долота - щоб не було спокуси нічого туди «дописати».