Довгошерстна німецька вівчарка абсолютно ідентична по характеру, робочих якостях і анатомічній будові зі звичайною німецькою вівчаркою.

На самому початку формування породи існувало два види вівчарок - довгошерсті й собаки з більш короткою ы твердою шерстю. Однак Макс фон Штефаніц думав, що довгошерсті вівчарки через недостатньо розвинене підшерстя не зможуть працювати в несприятливих погодніх умовах, тому в підсумку довгошерстість була визнана вадою.

Проте, у довгошерстних німецьких вівчарок є свої шанувальники. Так, в 1984 році група аматорів довгошерстних вівчарок заснувала свій клуб. Через якийсь час з'явилися ще два клуби.

По всьому світу різновид довгошерстної вівчарки рідкісний, проте існують клуби, які мають цілі селекції довгошерстних німецьких вівчарок. Клуби влаштовують свої виставки. Собаки, які використовуються в розведенні в цих клубах, також проходять перевірку робочих якостей і перевірку на дисплазію.

Донині від двох батьків зі стандартною шерстю може народитися довгошерсте щеня. Щенята довгошерстної вівчарки здаються набагато крупнішими від однолітків, також і дорослі довгошерстні вівчарки виглядають дуже ефектно за рахунок своєї шерсті.

Цей різновид німецької вівчарки розводиться в Росії як окрема порода, за кордоном це вважається племінним браком. Розведення довгошерстної німецької вівчарки побудовано на використанні відбракованих по шерсті собак від в'язок звичайних німецьких вівчарок.

Вимоги до довгошерстних німецьких вівчарок майже такі ж, як і до звичайного «німця». Екстер'єр цього різновиду німецької вівчарки такий же, як і у сучасних «німців». Розходження лише в шерстяному покриві.

Завдяки новому вигляду німецькі вівчарки стають ще більш популярними. Довгошерстних "німців" беруть для охорони заміських особняків, вони зручні для утримання у вольєрі.

Ці собаки прекрасно дресируються, вживаються з будь-яким домашнім улюбленцем. Зараз у деяких клубах проводять виставки з окремим рингом для довгошерстних вівчарок.