У стародавніх китайських легендах говорилося, що чау-чау походить від зовсім інших предків, ніж інші породи собак, а саме - від ведмедів.

Це припущення з'явилося від подібності постави, ведмідь має незвичайну впевненість і твердість в ногах. Чау-чау теж. Однак ці припущення про походження чау-чау належать скоріше до байок.

Чау-чау має синій язик і це незвичайне забарвлення язика нібито, походить від вимерлих видів полярних вовків. Але це знову лише здогад, тому що причина синього забарвлення язика поки не має достовірного пояснення.

З'явилася також думка, що нібито чау-чау є праотцями самоїдських і оленячих собак, сибірських хаскі і німецьких поморських шпіців.

Багато суперечок існує про участь тибетських догів у появі породи чау-чау. З'явилася думка, що чау-чау виник від схрещування тибетського дога із самоїдською собакою, або що тибетський дог зробив якийсь вплив на зовнішній вигляд чау-чау.

Деякі заводчики заперечують тибетських догів і повторюють, що ні чау-чау, ні їх помісі ніколи в Тибеті не жили, зв'язки тибетського дога й чау-чау не такі прості, щоб дати односкладову відповідь.

Своїм походженням чау-чау належить до групи шпіців, але варто глянути на будь-якого шпіца й чау-чау, і навіть недосвідчене око знайде велику різницю у формуванні передньої частини голови. Голова шпіца має клинчасту форму, подібну до голови лисиці, і веселе, живе вираження морди.

У чау-чау, навпаки, голова масивна, із широким плоским черепом, зі сплюсненою мордою, зі зморщечками й сумовитим виразом на морді. Прояв сильної недовіри й спосіб прийому їжі в чау-чау і у тибетського дога подібні. За всіма ознаками можна судити, що в чау-чау тече кров тибетських догів.

Чау-чау - сьогодні це в основному собака-компаньйон. Це сильний, міцний, здоровий собака полярного типу, квадратного формату, середнього розміру, з розвиненою мускулатурою й масивним кістяком.

Корпус компактний з коротким попереком, широкий і глибокий, постав хвоста високий, собака тримає його притиснутим до спини. Корпус опирається на прямі, міцні кінцівки.

Чау-чау покритий довгою, не прилягаючою шерстю з підшерстям. Синювато-чорний язик, хмуре вираження очей і ходульна хода є характерними рисами породи.