Басенджи - одна з найдавніших порід, яка широко відома, як "не гавкаючий собака". Перші сліди собак подібних на басенджи знайдені в єгипетських похованнях, яким більше шести тисяч років, настінні зображення, статуетки, скриньки й інші предмети побуту і культу виконані у вигляді собаки.

При розкопках гробниць п'ятої династії єгипетських фараонів у могилі фараона Тутанхамона були знайдені басенджи - забальзамовані, обгорнені в прекрасні тканини, просочені пахощами, на цих собачках були нашийники з дорогоцінних каменів.

Ймовірно для єгипетських фараонів басенджи були більше, ніж собаки для полювання, вони були живими амулетами, що охороняють своїх владик від чорної магії й чаклунства. І нині аборигени в Центральній Африці вважають, що їх "М'bwa m'kubwa M'bwa" ( що скакає нагору й долілиць) - туземна назва породи - можуть захистити свого хазяїна, забрати негативну енергію й відновити зруйновану ауру...

Перших собак типу басенджи привозили з джерел Нілу в подарунок фараонам Древнього Єгипту. Пізніше, коли цивілізація Єгипту занепала і перестала існувати, басенджи були забуті.

Однак на батьківщині цієї породи, у Центральній Африці, її продовжували цінувати за розум, швидкість, магічні властивості, мисливські здібності і... мовчання. Тубільці широко використовують всі ці здатності на полюванні за дрібними тваринами: для загону дичини в тенета, переслідування пораненого звіра, а також для полювання на очеретяних пацюків - злісних тварин з довгими зубами, які важать приблизно стільки ж, скільки й басенджи, причому "мовчання" собаки грає в такому полюванні величезну роль. Крім цього, басенджи застосовують для супроводу мисливця по джунглям і для попередження їх про наближення небезпечних тварин.

В 1895 році дослідники привезли пару собак в Англію. Але спроба познайомити "зовнішній" світ із цими приголомшливими істотами, на жаль, не вдалася, тому що ці маленькі собачки погано перенесли багатомісячну подорож, занедужали і незабаром померли.

Офіційний дебют породи відбувся в 1937 році на виставці Крафта, де басенджи пройшли під екзотичними назвами: "Конго-тер'єр" і "Собака джунглів". У той же рік їх побачила Америка.
Після другої світової війни басенджи почали свій тріумфальний хід по країнах Європи й Америки. І насамперед це пов'язано з їхніми виставочними успіхами: рідкісний фінал " Best-in-show" обходиться без басенджи, однак важко перелічити всі виставки, на яких переможцями ставали ці сяючі прибульці з Африки.

В 1942 році була видана історія Джеймса Стріта "Прощай, моя леді", яку дуже полюбили в Америці. В 1956 році був поставлений однойменний фільм із Брендоном де Вільдом. Він скорив серця простих американців, викликав величезний інтерес до породи, що зберігається й донині.

Це маленька, гладкошерста, надзвичайно витончена і кмітлива собака, схожа на граціозну газель. Одна з особливостей басенджи - це відсутність гавкання, причому з голосовими зв'язками в цього собачки все в порядку, тому що він видає різні звуки, що відповідають не тільки ситуації, але і настрою: ричання й хихикання, бурмотання й охання, фиркання й своєрідне тирольське підвивання - йодль, що досить мелодійно, щоб не дратувати навіть найбільш витончений слух.

Інша особливість - її шерсть. У країнах з більш холодним кліматом шерсть в собак грубіє, але не втрачає свого сяючого блиску, у цієї шерстки є інші достоїнства, наприклад, вона практично не викликає алергію, ніколи не пахне, навіть якщо стає вологою.

Привабливість їй також надають вуха - високо посаджені, гострі, трохи нахилені вперед, що створює враження двох витончених капішончиків, а також чоло, покрите "мудрими" зморщечками. Хвостик - високо посаджений, щільно притиснутий до стегна. Характер покладистий, але не підлесливий. Вона пустотлива й цікава, безмежно любить дітей, надзвичайно охайна.
Це чарівний і милий компаньйон, дуже грайливий і при цьому ласкавий, як кошеня. Приваблюють витонченість і охайність цього собаки, що вилизує себе, як кішка. Все це робить басенджи ідеальним для тих, кому важлива чистота в будинку.

При спілкуванні із цими собачками вражає їхній погляд, загадковий і таємничий. У зв'язку із цим існує безліч легенд, за однією з них, колись басенджи вміли розмовляти і якось один з них довідався дуже важливу таємницю свого пана, але, боячись її кому-небудь розповісти, замовчав назавжди і тільки очі красномовно говорили про те, що собака знає те, що перебуває під покривом таємниці.

Ця порода знайшла безліч гарячих шанувальників у багатьох країнах світу. Одні знайшли в ній люблячого друга, інші - веселого компаньйона, що рятує від самотності. Треті - предмет гордості на виставках, але всіх їх поєднує одне - любов до цих гарних собачок, які імпозантні, як англійські лорди, одягнені в смокінги.

І цей чепурун може з легкістю перехитрити вас і домогтися свого за допомогою своєї природної чарівності, а не впертості. Басенджи абсолютно безстрашні й можуть дати відсіч будь-якому своєму родичеві, а з людиною вони ніжні й ласкаві, але при цьому не втрачають почуття власного достоїнства.

До аматорів цієї породи відносяться представники світової еліти. Серед них: попередня королева Голландії Джуліана, якій народ на срібний ювілей подарував портрет із зображенням басенджи Зари - улюблениці королеви, що сидить у неї на колінах; єгипетський король Фарук, який навіть після зречення від престолу й від'їзду в Монако, не розстався зі своїми улюбленцями.

Можна нескінченно розповідати про цю чудову породу, яку я безмірно люблю. Хочеться, щоб у нашій країні з'явилося якнайбільше шанувальників цих унікальних тварин.