Англійська вівчарка була виведена в результаті схрещування різних порід собак із Британських островів з римськими вівчарськими собаками.

Римські собаки потрапили на територію сучасної Англії в часи нашестя Сизара. Католики використовували цих собак, щоб пасти домашню худобу.
Оскільки домашньої худоби ставало все менше, непотрібних собак залишали по шляху, і деякі з них були підібрані місцевими жителями.

Римські собаки схрещувалися з існуючими типами британських собак, у яких і без того був досить виражений інстинкт пастуха. У результаті цього ми одержали чудового собаку із прекрасним охоронним і вівчарським інстинктом.

Пізніше ця порода собак потрапила на американський континент із першими поселенцями. Цю багатоцільову породу високо цінували, оскільки її використовували, щоб пасти коштовну домашню худобу і захищати ферми та угіддя. В 1934 році порода була визнана UKC.

Англійська вівчарка - собака середнього розміру, міцна і гармонійна. Беручи участь у виставках, англійська вівчарка оцінюється не тільки по екстер'єрі, але й по робочих якостях і фізичній формі.

Це енергійна, інтелектуальна, дуже активна і моторна собака. Вона надзвичайно хоробра й безстрашна в досягненні мети. Дуже слухняна своєму хазяїнові, вірна й віддана. Виконує команди моментально, точно і з задоволенням.

В англійської вівчарки яскраво виражений охоронний інстинкт. Це надійний захисник, який у небезпечній ситуації не роздумуючи пускає в хід зуби. Але цей собака не відноситься до категорії небезпечних.
У родині це милий і приємний домашній друг, товариський і добрий до кожного члена родини. Англійська вівчарка в жодному разі не повинна бути надмірно агресивною або нервозною.