Анатолійський карабаш і кангальський карабаш входять у групу турецьких вівчарських собак разом з такими породами, як акбаш і карс.

У Туреччині не прагнуть визнавати свої національні породи. На даний момент тільки кангальський карабаш офіційно визнаний у себе на батьківщині. FCI офіційно визнала тільки анатолійського карабаша. Інші турецькі вівчарські собаки взагалі не визнані, їхнє розведення залежить від ентузіастів і аматорів.

Турецькі вівчарські собаки здавна зовсім самостійно, без допомоги захищали череди від великих і лютих хижаків. Ці собаки постійно вивозилися в Англію і Америку, де їх продовжували розводити. Зараз турецькі породи усе більше популярні в країнах Європи й Америки, де їх тримають як собак-компаньйонів або охоронців майна. Їхня популярність за межами батьківщини неухильно росте, але все-таки не варто забувати, що це самостійний і незалежний собака.

Анатолійський карабаш витривалий і терплячий, відрізняється гарним здоров'ям, не вимогливий до умов життя, їжі та легкий у догляді собака. Цей собака має потребу в ранній соціалізації й послідовному терплячому вихованні.

Анатолійський карабаш недовірливий до чужих людей, дуже пильний, має яскраво виражений охоронний інстинкт. Не варто прив'язувати цього собаку на ланцюг, якщо ви завели її для охорони будинку. Забезпечте карабашу надійно обгороджену велику ділянку.

Цей собака терплячий з дітьми, але в жодному разі не підходить для дитячих ігор! Карабаш не терпить інших собак у своїй присутності і, тим більше, на своїй території. Він самостійний у власних вчинках, схильний до домінування. Карабашу потрібний господар з явно вираженими якостями лідера, але підкорити повністю цього собаку неможливо. Для новачків анатолійський карабаш не підходить.