Акбаш - надзвичайно гарна, велика біла собака з областей Західної Туреччини. Своє ім'я акбаш одержав від турецького слова "akbas", що означає "білоголовий".

Акбаш відноситься до групи турецьких вівчарських собак, у яку крім нього входять анатолійський карабаш, кангальский карабаш і карс.
Також можна припустити, що акбаш споріднений з усією групою білих вівчарських собак, а саме з такими породами, як підгалянська вівчарка з Польщі, чувач зі Словаччини, угорський комондор і кувас, маремано-абруцька вівчарка. Найбільш далеким родичем акбаша, ймовірно, є піренейска гірська собака.

Історія породи починається 3000 років тому, коли турецькі пастухи розводили великих вівчарських собак для охорони своєї череди. Акбаш - велика сильна собака, здатна дати відсіч хижакові і постояти за себе.

Зараз акбаш розводиться не тільки в Туреччині, він дуже популярний в Америці, де його тримають як собаку-компаньйона й сторожового собаку.
Акбаш у жодному разі не підійде новачкові, він вимагає ретельного виховання і індивідуального вмілого підходу, хазяїн акбаша повинен знати особливості поведінки таких собак.

Акбаш - серйозна сторожова собака, його не варто тримати на ланцюзі, інакше він стане некерованим і агресивним. Якщо ваш акбаш живе за містом, забезпечте йому надійно обгороджену ділянку і свободу дій на цій обгородженій території.

Ця порода має потребу в ранній соціалізації й ретельному вихованні. Це незалежна собака, він підозрілий до всіх незнайомих людей, тому із щенячого віку його потрібно привчати до людського суспільства.
Акбаш - відмінний охоронець, він ніколи не дозволить скривдити свого хазяїна, він стрімко й без зайвих команд кинеться в атаку на супротивника. Акбаш надзвичайно сильний, він у стані впоратися з ведмедем або вовком, не говорячи вже про людину. Подумайте двічі, перш ніж завести настільки серйозного собаку.

Акбаш практично не пахне, він дуже охайний. Шерсть потрібно чистити пару раз у тиждень, щоб видалити мертві волоски й запобігти сплутуванню. Під час линяння необхідно ретельно вичісувати підшерстя.